Aug. 21st, 2017

robofob: каченя з word (Default)
http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/kolumnist-kazarin-jednist-ukrajintsiv-chasiv-majdanu-kanulo-v-nebuttja-tse-horoshij-znak-1692329.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=700
Популярний український колумніст і телеведучий Павло Казарін в інтерв'ю НВ розповів про позитив у відсутності єдності серед українського суспільства. "Здається, що єдність українців часів Майдану канула в небуття - всі сперечаються з усіма. Але це хороший знак", - сказав він. За його словами, український проєвропейський табір, який довгі роки був монолітним перед спільним суперником - проросійським табором, - сьогодні залишився на самоті на ринку ідеологічної пропозиції. "Головні його опоненти залишилися у Криму і на Донбасі. А агітувати за Росію і Митний союз в інших частинах України прилюдно вже точно ніхто не буде", - додав Казарін. У підсумку, продовжив він, проукраїнський політичний табір почав дробитися, у ньому виникли ліві і праві. "Праві визнають право держави регулювати сферу суспільного життя, ліві зосереджені на приборканні держави. Праві вважають, що заради виживання держави свободи можуть і посунутися. Ліві вважають, що війна - не привід змінювати правила гри", - сказав Казарін. Таке дроблення він назвав природним процесом. "І він, безумовно, викликає суперечки, тому що нова реальність у нас вже виникла, а ось мова для її опису ще не сформована", - підсумував колумніст.
Воно ж різне буває. Праве-ліве, москітське, українське... Але воно все одно ко-ко-ко.
robofob: каченя з word (Default)

Ян Валетов:
В связи с годовщиной раздавленной танками СССР Пражской весны, скажу следующее.
Нет хороших оккупаций. Оккупация – это всегда оккупация. И даже если часть народа ее поддерживает – это все равно оккупация. А такая часть народа называется коллаборантами.
Для Восточной Европы победа СССР в 1945 означала 50 лет рабства. 50 лет насаждения коммунистических идеалов, изуродованной экономики, архитектуры, морали и помимо того еще прочие ништяки, принесенные самым передовым в мире государством.
У нас не было лагерей смерти, но были такие трудовые лагеря, что смерть там звали, чтобы прекратить мучения. У нас и психиатрические клиники были. У нас вся страна была психдиспансером под красным флагом.
Так что освобождение от нацистов означало для Восточной Европы не свободу, а начало красной оккупации. Что слаще – хрен или редька, мне не судить. Но я помню с какой радостью основная часть населения дала СССР пинка в пятую точку, как только появилась такая возможность.
И помню, как льют слезы коллаборанты, рассказывая, как они клево жили в радости и довольстве.
Ну, даже среди рабов были преданные и всем довольные, что уж говорить о партийной элите - предателях на советском довольствии?
К моему огромному сожалению, после кровавой победы над Гитлером моя бывшая страна стала для всей Европы оккупантом не лучше Адольфа Алоизовича и 54 года глумилась над захваченными странами, пытаясь построить не дай Бог что.
ГДР 1953, Венгрия 1956, Чехия 1968, Польша 1979...
Омерзительные диктаторы типа Чаушеску и Живкова, посаженные советским режимом, идеология доносчиков, власть спецслужб, подавление инакомыслия, отсутствие базовых свобод...
Говорите, так было нужно? Ну, что ж... Желаю вам когда-нибудь прочувствовать такое нужно на своей шкуре.

Джерело – facebook

 

September 2017

S M T W T F S
      1 2
3 4 5 67 8 9
1011 12 13141516
1718 1920212223
24252627282930

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 11:44 am
Powered by Dreamwidth Studios