robofob: каченя з word (Default)

Коли союзна натівська авіація перетворить на дрібний смердючий порох Маскву, Лєнінґрад, Кастраму, Твєрь, Псков і Саратав, нечисленні залишки дорослого населення будуть у спецтаборах проходити багаторічну болючу процедуру денацифікації і хромосомної інженерії, у ґетто замість повалених перунів встановлять нові пам'ятники. Перший буде солдату Джонні з врятованою ним мордовською дівчинкою на руках. А другий руферу Мустанґу.

Читати інтерв'ю Мустанґа Дімі Волчєку

 

robofob: каченя з word (Default)

Гіпотеза висить у повітрі три з половиною роки: «Путін – ***ло, розв’язав війну, коли він помре або його прибере власний почт, усе відразу налагодиться, Росія стане демократичною й справедливою, відкличе своїх башибузуків із Донбасу, поверне Крим і буде нам щастя».
Я й сам якийсь час припускав, що постать сірого підполковника є ключовою в нинішньому нерозв’язному конфлікті. Так от я вірю в суб’єктивне начало в історії, у людські слабкості, навіювання, збіги й випадковості, але в цьому конкретному випадку для нас нічого не зміниться. Щастя не буде, а якщо буде, то не тоді, не так і не за таких умов.Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

http://radiopolsha.pl/6/249/Artykul/321144
Ярослав Шарек (директор польського Інституту національної пам'яти. – robofob): «Польская операция» была одной из многих национальных операций, проводимых в то время. А было это время большого террора в России. Знания о том, чем был большой террор, в обществе функционирует, но знания об отдельных национальных операциях в серии репрессивных кампаний НКВД, особенно польской операции, можно назвать нулевыми. И в том, что сейчас, в 80-ю годовщину «польской операции», мы можем о ней говорить – большая заслуга наших российских друзей. Я хотел бы от всей души поблагодарить всех членов Общества «Мемориал» во главе с Никитой Петровым, профессора Николая Иванова, который всю жизнь посвятил тому, чтобы поляки узнали об этом преступлении. 11 августа 1937 года Народный комиссар внутренних дел Николай Ежов издал приказ номер 00485 о начале операции против проживающих на территории СССР поляков. По ложным обвинениям в шпионаже в пользу Польши и принадлежности к Польской военной организации, было убито, по меньшей мере, 111 тысяч наших соотечественников. Они погибли лишь потому, что были поляками. Достаточно было иметь польскую фамилию. Нередко сотрудники НКВД, готовя списки для арестов и казней, пользовались телефонными книгами».

 - Целью этой операции была ликвидация польского самосознания и самих поляков, - отметил Ярослав Шарек:

«Поляки сопротивлялись коллективизации, как и другие народы. В ходе проводимой в 1929 году большой коллективизации большевики были безжалостны, достаточно вспомнить голод в Украине. А в тех районах, где жили поляки, сопротивление было особенно ярым. Поляки не поддавались советизации. Их невозможно было «перековать», и коммунисты решили, что единственный путь – это уничтожение. Не исключено, что это была также месть Сталина за поражение, которое большевики потерпели в 1920 году».

robofob: каченя з word (Default)
https://tsn.ua/politika/ukrayina-vidvorila-propagandistku-yaka-rozpovidala-pro-neonacizm-na-vidomomu-ukrayinskomu-festivali-976298.html
Із України вислали кореспондентку Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії (ВГТРК) - прокремлівську пропагандистку Тамару Нерсесьян. Про це повідомляє у вівторок телеканал "Россия-24", на якому вона працює.
robofob: каченя з word (Default)

Юрій Винничук
А чи не писав я колись, що на Фейсбуку найбільше політологів, істориків та філологів? Щоправда, в лапках. Бо серед них невігласи переважають. А однак і вони мають свою думку. І замість того, щоб свою тупу думку носити в задній кишені, вилазять з нею на люди та ще й потрясають, аби видно було всім їхній безнадійний рівень тамбовського інтелекту.

Та найкумедніше, коли починають рускоязичні признаватися у своїй любові до української мови. Бо україномовній людині якось незвично заявляти, що їй подобається українська мова, якщо вона у тій мові живе, нею мислить, читає чи й пише. Бо це, як признатися в любові до повітря чи води.Read more... )

robofob: каченя з word (Default)
http://socportal.info/2017/08/11/pod_kievom_zhenschina_sluchajno_razdavila_mashinoj_svoego_prijatelja.html
Случай произошел ночью, 10 августа, на берегу реки Десна возле села Воропаев. На берегу реки отдыхала компания туристов. Двое мужчин спали в палатке, а женщина одного из них была в припаркованном на склоне неподалеку автомобиле.
robofob: каченя з word (Default)

Юрій Макаров
Будьмо відвертими. Ну тобто зовсім відвертими. Ніякого братства із кримськими татарами до 2014-го в українському суспільстві не існувало. Було пасивне співчуття, не більше. Припустімо, серед інтелектуалів спостерігалася солідарність із лідерами їхнього національного руху, але вона нічого не визначала в практичному вимірі.

Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

От про що мені найменше хотілося б писати, то це про національну ідею.

По-перше, м’яко кажучи, не дуже знаю, що це таке (приміром, бути українцем — це ж, здається, не ідея, а просто факт, і щоб виконувати такі-сякі громадянські обо­в’яз­ки або працювати для спільної справи, теж не треба спеціальної ідеї). По-друге, уже скільки про неї говорено, уже скільки є чудових формул, які мали її вловити та запровадити якщо не в життя, то бодай у свідомість народу, а вона собі залишається незалежною. Криється на папері. Та ще десь здогадно й тьмяно ширяє понад аурою мітингів. Реальне буття суспільства якось оминає. Ну то що ж: обходимося без неї. Не ми перші, не ми останні. Подивіться на світ. Яка національна ідея в сучасних німців, французів, англійців, іспанців, шве­дів, італійців, португальців? Не спостерігається. Не чути. Мовчать. І збірників не видають, ні наукових, ні популярних. А нібито ж була колись чи не в усіх своя національна ідея! Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

ЛЬВІВ. УНІВЕРСИТЕТ
Був 1955 рік, перший рік навчання в університеті...
На іноземній філології Львівського університету переважна більшість студентів на всіх чотирьох відділах — німецької, французької, англійської та філології класичних мов — походила із західноукраїнських сіл та містечок. Виняток — англійська філологія, де навчалося з півтора десятка російськомовних студентів, доньок військових та приїжджого високого начальства. На кафедрі німецької та французької філології їх було дуже мало. Усього на факультеті навчалося десь зо два-три десятки російськомовних студентів...
Загальні лекції викладали українською і російською мовами, приблизно наполовину. Російською читали зарубіжну літературу (проф. Чичерін), мовознавство (росіянка Каламова Н. А. і проф. Кротевич; цей мордував нас ученням Марра) та логіку (професор Бейліс). Вони читали свої лекції лише російською мовою, і нарікань в аудиторії не було. Однак щоразу, коли решта викладачів на загальних курсах починали лекцію українською мовою, тих два чи три десятки російськомовних студентів зчиняли галас: «Мы не понимаем!». Тоді, однак, і українці не стримувались і починали вигукувати, що й вони російської не розуміють. Дехто навіть наважувався нагадати, що живемо в Україні. Перемагали українці, бо хоч голоси їхні не були сміливі, але гомін був людніший і чутніший.
Я перші місяці також була на боці російськомовних, бо доводилося на ходу перекладати лекцію, щоб записати конспект більш звичною російською. Живучи, однак, у гуртожитку, я досить швидко опанувала українську і згодом уже не мала з нею жодних проблем. Гуртожиток дав мені поштовх до роздумувань над мовною дискримінацією: серед студентів факультету точилися гострі дебати, якщо не на національні теми, то принаймні про мовну ситуацію...
Там я познайомилася з Валентином, старшим за мене на один рік. Жив він у тому самому гуртожитку, що і я, вчився на третьому курсі історичного факультету. На противагу мені, він був уже тоді політично й національно зрілою людиною — наскільки зрілою може бути людина у двадцять один рік. Історичний факультет усе ж таки не іноземний, де жодною політикою не пахне. У нас було з ним кілька конфліктів про мову. Я питала: «Хіба не все одно, якою мовою у Львові вивіски на крамницях?». Йому було не все одно. Йому подобалося, що я любила Шевченка, й, може, тому він вважав, що я не зовсім безнадійна щодо виховання в національному питанні. Він завше купував квитки на Шевченківські вечори, а вони в той час були дуже бурхливі й національно-патріотичні. Мабуть, неабияку роль зіграло моє грецьке походження і неусвідомлена чутливість до національної дискримінації. В нашій хаті мама тихенько висміювала тих, хто зрікався свого: «Мама — грек, папа — грек, — казала вона, — а я русский человек». Отож Валентин мене успішно перевиховував.
----
Раїса МОРОЗ, "ПРОТИ ВIТРУ", Спогади дружини українського політв’язня

robofob: каченя з word (Default)

Костянтин Степовий
Раїса Мороз (з греків Донеччини), дружина українського десидента Валентина Мороза, пише:

"У школі багато не розводилися з приводу нашого національного походження. Жоден учитель — хоч поміж ними було багато місцевих греків — ні одним словом не прохопився ні про історію нашого поселення, ні про нашу мову, ні, тим паче, про далеку, чудесну країну Грецію, що з нею нам ніби й випадало «родичатися».

Щоправда, про мову говорили, і то майже на кожних шкільних батьківських зборах: учителі, а надто вчителька російської мови, намовляли не розмовляти з дітьми в хаті грецькою через те, мовляв, що учням важко буде засвоювати російську мову, а отже, й важче буде потім скласти іспити до вищого навчального закладу, важче пробиватися в житті.

Обидві школи в нашому селі (й одночасно районному центрі) були російські. Проте мало хто з батьків у ті часи міг дотримуватися вчительських настанов...Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

ukrinform.ua

...Невідомо, коли письменникові Федору Достоєвському забрела в голову «русская идея»...
Може, це було у гарячковому маренні Омської фортеці, де на нього наділи куртку каторжанина з жовтим тузом на спині? А може, у задусі гамбурзького казино, де він у нападі лудоманії протринькував в рулетку гроші, виручені за обручку і сережки своє молодої дружини?
І азартна гра та каторга знайшли в «русской идее» своє вираження.
А може, ця ідея народилася у розмові тет-а-тет з самодержцем Олександром II? І Достоєвський, як припустив наш земляк, філософ Лев Шестов, просто «опинився в ролі співця російського уряду, тобто він вгадував таємні бажання влади і потім щодо них згадував усі «прекрасні та високі» слова...»? На зразок нинішніх російських Проханова і Михалкова?
Усе це можна було б вважати далеким минулим, якби ця «ідея» досі не тримала наші душі у своїх тісних лабетах.
І я це не про Росію, я про Україну.
В «русской идее» Достоєвського три складові. Три якорі з минулого, які міцно вчепилися у нашу дійсність, прив'язали нас до російського світу, які заважають рухатися вперед, тягнуть на дно.
У принципі, ми про них знаємо і навіть бачимо, але поки ще не розуміємо, як їх позбутися.

Read more... )

 

robofob: каченя з word (Default)

Борис Херсонский

Наближається серпень, а з ним традиційний книжковий ярмарок "Зелена Хвиля". Однією з традицій цього славетного одеського форума є не запрошувати на нього родину Херсонських, тобто мене й Люсю, яка понад усе, незалежно від того, скільки книжок виходило в нас протягом року.
Для цього є поважні причини.

По-перше я не одесит, бо народився у Чернівцях й "понаїхав" до Одеси тільки коли мені було три місяці.Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

 Denis Dragusky

Тут спрашивают: был ли Сталин "сепаратистом", нацеленным на распад СССР? Отвечаю: конечно, нет! Сталин был сторонником унитарного государства, и все прерогативы союзных республик в переписке с Лениным называл "игрой в независимость", которую пора кончать, права республик уменьшать, вплоть до унитаризма. Ленин же, напротив, был, так сказать, федералистом-фантазером, настроенным на то, что СССР станет как бы прообразом всего человечества после мировой революции: все независимые, все коммунистические и все дружат.Read more... )

robofob: каченя з word (Default)
Петр Дмитрович: Россия искажает историческую правду о Второй мировой войне

Польский историк считает, что Польша должна реагировать на ложь России об освобождении Европы во Второй мировой войне.

Закон, предусматривающий устранение символики тоталитарных режимов и памятников эпохи коммунизма из публичного пространства в Польше, вызвал возмущение российских депутатов. Они просят президента Путина ответить Польше ограничить двустороннее сотрудничество с Польшей. Возможен ли в такой ситуации конструктивный диалог на историческую тематику между Польшей и Россией? На этот и другие вопросы Польское Радио попросило ответить историка и публициста Петра Дмитровича. Ему слово:Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

— Как ваша фамилия?.. Я не расслышал.
Я стал вспоминать свою фамилию. Старец нетерпеливо взглянул на сына.
— Витор, — подсказал Такотян.
— Так? — старец взглянул на меня.
— Битов я, Андрей Битов! — воскликнул я в отчаянии.
— Битов… Битов… — Старец с сомнением покачал головой. — Ты русский? — вдруг пристально спросил он.
— Русский… — ответил я неуверенно.
— Русский-русский? — заточил он вопрос. Тут я что-то начал соображать…
— Русский-русский, — решительно сказал я, отбросив в сторону своих двух немецких бабушек.
— А то, — сказал он задумчиво, и рука взлетела вверх, очень далеко, и оттуда медленно, как лист, стала падать, — поляки, французы, немцы… а где русские? — снова стремительно спросил он.
— Да, да… Где? — повторил я, моргая.
«Откуда поляки? Какие еще немцы?!» — с крайним недоумением думал я. Однако удачно и ловко предал я немецких бабушек!
Мы сели в предложенные нам кресла.
Странный и неуместный восторг овладел мною. Так вот же о чем я непрерывно, мучительно думал с первого шага своего по Армении! Именно об этом! Вот что так тревожило меня. Есть страна Армения — я брожу по ней, вот она. В ней живут армяне. Вот они. Армяне — это армяне. Армяне — есть. А я кто? Русский? Ну да. Никогда об этом не задумывался… Меня мучило сравнение, вот что. Как я не догадался! До самого ведь конца так и не понял, что же так беспокоит меня в наблюдении иной страны. И вот надо же, первые слова, что услышал от старца, показались мне именно об этом. Именно он сказал мне их первый. Действительно великий старик.
Стоп! Куда-то меня занесло… «Поляки, французы…» Откуда он немцев-то взял? Никакой гениальности, даже сомнительной, в его вопросе нет. Что я-то всполошился? Русский, не русский… Стоп.
Тут самое время сообщить следующую мысль. Конечно, неплохо бы усвоить некоторые уроки отношения к своей истории, природе, традициям — это вопросы общей культуры. Но принцип нашего национального существования отличен от армянского, и национальное самосознание строится по иным законам. И главная роль в этом отличии принадлежит арифметике. Все упирается в число. Нас много. Нам некому и незачем доказывать, что мы есть. Все, кроме нас, это знают. Что тут делать?.. То, что прекрасно в маленькой стране, благородно и вызывает восхищение, не может быть в равной степени и в той же логике отнесено к стране большой.

Андрей Битов, "Уроки Армении" (1967–1969)

robofob: каченя з word (Default)

Росіяни ніяк не второпають, чому західні українці їх люто ненавидять. Вони ж нібито їх визволили. Так визволили, що третина пропала розстріляна в тюрмах, вислана на Сибір і в Казахстан.

Правда така, що від рук росіян загинуло українців далеко більше, ніж від рук німців. А однак є якась певна кількість тупоголових, які все ще по-дружньому ставляться до Росії.

Методично обзиваючи нас бандерівцями, росіяни мимохіть лише підняли рейтинг Степана Бандери в очах українців. Аж до того, що з'явилися і русобандерівці, і жидобандерівці. Нас просто загнали в цей мем так, що не залишилося нічого іншого, як змиритися з цим і нести знак Бандери на собі довіку.Read more... )

robofob: каченя з word (Default)

Ю. Л. Латиніна та С. П. Голохвастов у вимірах місцевого імперіалізму

Сергій Грабовський
Хто тільки не посилається на Сталіна та його діяння в сучасній Росії! Хтось (і це понад третину росіян) вважає його найбільшим генієм усіх часів і народів, хтось — демонічним винуватцем усіх сучасних лих (наче інших генсеків не існувало), а хтось — творцем незалежної України. До цих останніх «хтосів» належить і знана російська публіцистка Юлія Латиніна, яка в одній із останніх своїх радіопрограм на «Эхе Москвы» заявила буквально таке: «Не забудем, что именно Сталин — причина нынешней утраты Россией всех завоеваний царских, потому что Советский Союз развалился по границам, которые де-факто были начерчены Сталиным. Сначала Лениным, но потом и Сталиным. И когда мы сейчас скорбим, что Украина отошла, самое страшное не то, что Россия потеряла Украину (это как раз замечательно, когда разные части государства начинают конкурировать друг с другом и возникает конкуренция, как на рынке), самое страшное, что проиграл русский язык. В Российской империи везде был русский язык. И простите меня, пусть простят меня друзья мои украинцы, но если бы не существовало Украинской АССР при Сталине, то украинский язык, ну, примерно сейчас был бы то же, что бретонский язык во Франции».Read more... )

robofob: каченя з word (Default)
Пропоную російських діячів перейменувати в проросійських, а проросійських – в російських. Не дякуйте :)

August 2017

S M T W T F S
   12 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 19th, 2017 08:26 pm
Powered by Dreamwidth Studios