robofob | СТРОЙОВА ДЕДУКЦІЯ (Reply)

Оригинал взят у

Не знаю, чи існує при Радянській армії України інституція, що існувала при власне радянській армії - волонтерки сексуальних послуг для рядового та сержантського складу. Якісь такі каламутні нечупарні дівиці, що ґронами звисали з парканів в/ч, закликаючи до статевих інтеракцій недопоєних бромом солдатиків. У пошуках швидкоплинного "кохання" з'їжджалися вони в гарнізонну Смілу з найдальших закутків Черкаської області, часом привозячи з собою патогенну мікрофлору. В часи моєї служби жертвою диких диплококів став один хлопчина з дивним прізвищем Штебнер і такою ж конкретно арійською "заточкою" - однак цілковито україномовний. Не знаючи, як рятуватись од напасті, Штебнер звернувся в полковий медпункт - і фельдшер негайно доповів про лиху пригоду командирові полку. Штебнера, зрозуміло, вилікували - навіть не йодом і зеленькою, як це водиться в армії, а звичайним пеніциліном, однак життя хлопцеві отруїли до кінця служби. На кожному "пастраєнії" командир заради зміцнення воїнської дисципліни серед іншого застерігав солдатів од самоволок, у яких бувають різні НП, зокрема чіпляються ганебні хвороби. І неодмінно при цьому додавав: "Да, Штенер?" Хлопець ридав.
Якось навесні цей таки командир, майор З., закінчивши на ранковому "пастраєнії" зі щоденними питаннями, викликав на плац кількох караульних з автоматами. Після чого наказує: "Пєрвая шеренґа - шесть шаґов впєрьод, вторая шеренґа - четирє шаґа впєрьод, афіцери і прапорщікі - на мєсте -- шаґам марш!" Бух-бух-бух - відміряли солдатики потрібну кількість кроків. Ми, офіцери, стоїмо ззаду, дивимося. Справа стоїть "управлєніє полка", в якому повно "ваєннослужащіх-женщін". Від наступної команди ми, всупереч стройовому статуту, роззявляємо роти: "Снять штани!"
Віддаю належне тодішньому майорові З. - він мав таку репутацію і так умів віддати "пріказаніє", що його слухались миттю. Ще бриніло останнє "-ни-и-и!!" а штанці в солдатиків були спущені нижче підківок на підборах. Після цього пан майор уважно обійшов стрій безштанних "солдатів удачі", на декотрих указуючи пальцем: "ти... ти... ти".
Після чого нова команда: "Всєм, кромє указанних мной - стать в строй!". Невказані стають у стрій. А вказаних командир (два метри зросту, між іншим) велить караульним вести на гауптвахту. Полк, що за час командування майора З. відвик чомусь дивуватися, стоїть спантеличений. Коли затриманих відвели з плацу, майор пояснив - на них були не "уставниє" труси. Мовляв, солдат у армійських синіх, протертих на колінах, трусах, до дівчат ходити не буде. А оці ж ось, затримані, всі були в "цвєтастих", спортивних та інших "ґражданскіх" трусах - тобто готові були побігти в самоволку до дівчат. "І принести в полк разной вєнєріческой зарази, атріцатєльно вліяющей на боєґатовность. Да, Штебнер?"
Отакий зразок нестандатного мислення. Той майор давно вже генерал-лейтенант... І якби він захотів стати українським Піночетом, я б зголосився писати для нього відозви та універсали.