Навіяний граматикою спогад
Oleksa Nehrebec'kyj
Мрією філолога чоловічої статі було видати книжечку віршів, напханих згаданими вище «образами» – і більшість видавала щось таке, як половинка учнівського зошита – після чого вступити в Спілку письменників, пити коньяк в «Енеї» і облизуватись на секретарочок у рідній редакції поетичної творчості. У багатьох мрія здійснилась, а декотрі зуміли аж міністрами побувати. Шкодують, либонь, що розпад совдепії позбавив їх «Енея» та спілчанських привілеїв. Окремим навіть довелось трудитись. Я сам бачив, як у 90-х знайомий доцент-філолог-поет продавав у автобусах на Центральному автовокзалі газетку «Спид-инфо».
Як живуть, чим харчуються і де діваються філологи тепер, не знаю. Кажуть, їхні самиці погарнішали.

