СУМ навмання

[robofob]

НАЗАДГУ́ЗЬ, присл., діал. Зігнувшись. Панько сам не зчувся, коли нахилився, коли зняв руку понад голову й коли борзенько, назадгузь, висунувся з сіней (Лесь Мартович, Тв., 1954, 161); Кифір заточився і разом з мішком гримнув назадгузь на землю (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 370).

Словник української мови в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 88.