Ще вчора я, мабуть, не погодився б з таким твердженням. Але сьогодні трохи інакше відчуваю. Люди складають народ, усякий народ, російський, український. Чеський. Я люблю свій народ, я шкодую за своїм народом, жалію його. Але: погляньмо на верховну раду, на президента, на депутатів, на перші фігури. Розбійник на крадії сидить і бандитом поганяє. Одиниці створюють бізнес самотужки, дев'яносто вісім відсотків найбагатших людей прийшли з криміналу, статки їхні де тільки не награбовані. Й мій народ, мій сусід, однокласник, він їх вибрав, їх поважає й на їх рівняється. Поважати Чорновола, Стуса, Костенко можна й треба, але поважати оці дев'яносто вісім відсотків шахер-махерів і тих, хто виштовхує їх у владу, на поверхню, до міжнародних організацій - вибачте, не можу. Не можу поважати багатомільйонну купу дурнів і самовбивць, що гарують усе коротке життя за копійки, за брехню, за гречку - це неприродно. Цей перегній поважати?! Та ви здуріли!