(no subject)

В селі за Кільцевою дорогою. Дядечко. Стоїть перед античним "запорожцем". Руки в боки. В руці ганчірка. Стоїть. Мовчить. Хвилину. Дві. Три. Зрушив. Підійшов до античного "запорожця". Ганчіркою зняв капочку з вітрового скла. Ступив назад. Руки в боки. Стоїть. Дивиться.
У Вишневому... Знаєте Вишневе? У Вишневому ремонтують теплотрасу. П'ятеро здоровезних чолов'яг. Стоять перед викопаною іскаватером ямою. З ями пар парує. Один зрушив. Тицьнув лопатою в яму. І ступив назад. Другий закурив цигарету. Третій узяв руки в боки. Четвертий і п'ятий перезирнулися. Одночасно сказали "Блядь". Ремонтують теплотрасу.
На столі переді мною Четвертий том. У томі Руїна. Мова автора спокійна. Суха. Презирлива. Відсторонена. Наче не криваву Україну пише, а завод автозапчастин у місті Детройт, штат Детройт. Папір бідацький, сірий, з нього стирчать шкаралупи, букви бліді, наче з них кров випили графи Дракули. У двадцятому віці видавали двічи, в п'ятому році на Україні і дев'яносто п'ятому в Україні. Але я не читаю. Букви зливаються в чорну пляму. Мені видніше за Кільцевою дорогою і Вишневе... Знаєте Вишневе?

Причинки

О, поки не забув. Принцип лінґвістичної економії, да? Прекрасно! Ніяких отих суфіксів немилозвучних, ніяких "українськомовних", фу, кака. А просто у-мовний. Умовний маларос. І всі будуть щасливі.

(no subject)

Сам собі правосєк і гомосєк. Діалектика. Єдність і боротьба протилежностей.

(no subject)

(no subject)

Якщо гімна буде дуже багато, воно неодмінно перетвориться на канхвету вкусну, "Тузік".

(no subject)

Антоненко-Давидович то палка об двох кінцях. І Грінченко підозрілий - з Донбасу. Узагалі, давно пора українцям гарненько повикидати все з вікна, почубитися як личить історично. А то щось пацаки погано стріляють. Саме на часі, блядь.

Причинки

Сиджу, редагування, кореґа, шумить кантюпер, за вікном якийсь здоровенний і складний автомобільний монстр, дядьки в шоломах, обрубують гілки і пиляють останні нещасні дерева в садку школи. Кантюпер шумить, але якось зловісно, наче зламався там вентилятор. Вийшов на балкон, таки ні, то аґреґат-винищувач дерев крекче. Повернувся до столу, редагування, кореґа, шумить... Ні. Щось таки поламалося. Вийшов на балкон, усе ж таки це не в нас, це на дворі. Повернувся, сторінку надрукував, дві, три... Шумить кантюпер! Плюнув, виключив, взяв писати шедьовр. За вікном ще голосніше реве винищувач. Стаття виходить зла й гірка. Включу, мабуть, вб'ю пару сотень монстрів.

(no subject)

От, будь ласка. Оп'ять. "Наша с вами страна". Наша с вами жена, блядь. Наша с вами хата. Ні, вони таки зроблять з мене хвашиста.

Ага, ну й про хвашистів. Востаннє. Можливо, востаннє.

Всі ми, любі друзі, знаємо, що під час другої світової війни воювали з хвашистами. Ну, гаразд, з нацистами. Так? Насправді воювали з німцями. Як до цього під час першої, Великої, війни воювали з німцями - не придумали для неї тоді ще нацистів. Німці були нацистами. Не нацисти - німцями, а німці - нацистами. Вбивали - німців. Румунів, угорців, хорватів, сербів, євреїв, українців. Бо ти можеш бути ким завгодно, хоч нацистом, хоч комуністом, але ти спершу німець. Ти спершу єврей. Німці вбивали євреїв, а не сіоністів. Не морочте голову ні мені ні людям. І зараз українці воюють не з путіністами, трясця вашій матері, а з росіянами. З чувашами, мордвою, чуддю, бурятами, башкирами, татарами, чеченцями, вони всі росіяни. Самі захотили, самі отримали. І вбивали вони не бандерівців. Не упівців. Не буржуазних націоналістів. Вони вбивали українців. Які бандерівці нахуй в сімнадцятому столітті?! Все, закінчили з цим. Наша с вами страна. Іди ти в сраку, перехожий.

(no subject)

https://www.radiosvoboda.org/a/28966113.html
ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Марина Остапенко

Неймовірно, але факт. У музейній справі України рясно представлені московські холопи.

Або – якщо згідно тлумачення «Словаря» Володимира Даля – «рабы, покорные, безответные служители» імперським міфам.

Холопи завзято газдують як у музейних закладах Національного статусу, так і в невеликих історичних об’єктах на зразок так званого «будинку Петра I», що у Києві на Подолі. Про нього й мова.

---

Гірка стаття. І жахлива, і обурлива.

( Comments |Comment on this)