Спасибо жителям Донбасса...

Президентом ОРДЛа треба поставить Віктар-Фьодричя, а прем'єром Нікалая Янавічя. Тоді за пів року — рік воно перетвориться на пустиню Сахару, ніяких вугледолярів не стачить, і можна буде там розводити верблюдів, гадюк, тушканчиків і прочу полєзну сволоту для прокорму вцілілих новоросів.

... а мені дякую.

З одного боку так, з иншого ні

Надглибокий, безмежний похуїзм до всього, що відбувається за умовною північною межею країни. До минулого як до сучасности, до святой русской литературы з непереборним переконанням «якщо московитське, значить гімно».

Це з одного боку.

Інстинктивна цікавість до «всього нашого» на противагу «нашего всего». Будь то фольклор (у першу чергу), поезія, малярство, архітектура, історія (і історіоґрафія), традиційний одяг, кухня, народні ремесла. Знань дуже мало, але цікавість величезна. Продукція Миргородського керамтехнікуму викликає мало не побожне ставлення.

Все, що знаходиться за межами цих двох полюсів у кращому випадку цікавить ліниво. Продукція Голівуду хіба з ностальгії за дитинством, у якому її не було.

Сурков

Про українство це він доречно згадав, можна розвинути. Наприклад так: донбасянство не заслуговує такого приниження як повернення в Україну. По два чумайдани ручного баґажу, телячий ваґон і на Псковщину, комарів годувати.