robofob | Дикі люди Європи

Вони перевтілюються у ведмедів, оленів та дияволів. Вони символізують смерть, але дарують багате життя. Вони живуть у сучасну епоху, але дотримуються стародавніх звичаїв.

Фото: Шарль Фреже
Текст: Рейчел Гартіґен Шей

ФРАНЦІЯ: На весняні свята у Піренеях місцеві чоловіки зображають ведмедів, що пробуджуються від сплячки.

ПОРТУГАЛІЯ: Під час карнавалу в громаді Лазарін персонажі Карету у вирізьблених вручну масках ідуть процесією через село до багаття, де будуть спалені опудала «Кума» й «Куми».

АВСТРІЯ: Кожні п’ять років чоловіки з містечка Тельфс збирають лишайник, щоб створити костюми Вільдерманна («Дикої людини») для місцевого карнавалу.

У Європі досі б’ється первісне серце. Крізь полиск цивілізації з її хитромудрою мобільною мережею просвічують ритуали, пов’язані з родючістю, сонцеворотом і страхом зимової пітьми. Там блукають чудовиська, але разом з ними й надія на весняне відродження, рясні врожаї та народження немовлят, яких колисатимуть щасливі матері. Виходить, що Європа — принаймні у своїх найпотаємніших закутках — не втратила зв’язку з ритмами природи.

Цей зв’язок оживає під час свят, які проводяться по всьому континенту з початку грудня і до Великодня. Урочистості припадають на християнські свята, але значна частина цих обрядів виникла до появи християнства. Їх витоки важко встановити. Чоловіки — а донедавна це майже завжди були чоловіки — вдягають костюми, що приховують їхні обличчя та змінюють зовнішній вигляд. Потім вони виходять на вулиці, де завдяки перевтіленню їм удається подолати межу між людиною і твариною, матерією й духом, цивілізацією і дикою природою, смертю та відродженням. Чоловік «здобуває подвійну особистість, — каже Антонью Карнейру, який перевдягається у демонічного персонажа Карету на карнавалі в містечку Поденсе, Португалія. — Він стає чимось загадковим».

Фотограф Шарль Фреже вирушив у подорож, аби зловити в об’єктив те, що він називає «племінною Європою». Протягом двох зим він відвідав 19 країн. Костюми на його знімках відрізняються між собою в різних регіонах та навіть у суміжних селах. У румунському селі Корлата чоловіки перевтілюються в оленів, на яких під час ритуального танцю полюють інші учасники. На Сардинії, Італія, роль жертв можуть грати козли, олені, кабани або ведмеді. По всій території Австрії неслухняних дітей лякають Крампусом, жахливим супутником-антиподом Святого Миколая.

ЧЕХІЯ: Коли веселий Св. Миколай мандрує селами краю Височина, його супроводжує «Смерть» і хапає косою грішників.

БОЛГАРІЯ: На Новий рік чоловіки накидають на себе козячі шкури та удають із себе Кукері, які уособлюють злих духів й одночасно відганяють їх. У минулому вони мали діткнутися жінок, щоб дарувати їм плідність.

ІСПАНІЯ: Бешкетник Хуантрампосо з’являється на Жирний Вівторок у муніципалітеті Альсасуа. На завершення гулянь усі учасники йдуть у святковий танець.

Але повсюди є персонаж «дикої людини». У Франції його називають l’Homme Sauvage, у Німеччині — Wilder Mann, а польський Macidula є його блазенською версією. Він носить одяг зі шкур тварин, лишайнику, соломи або гілок. Напівлюдина й напівзвір, «дика людина» уособлює непрості взаємини, особливо в сільській місцевості, між громадою та природою.

Образ ведмедя тісно пов’язаний з «дикою людиною» — у деяких легендах ведмідь є її батьком. Цей звір ходить на двох, а також впадає у сплячку взимку. Символічна смерть та відродження після сплячки передвіщають прихід весни з її повнотою життя. Для учасників фестивалю, розповідає Фреже, «перевтілитися у ведмедя означає зобразити звіра та узяти гору над ним».

Традиційно такі свята водночас слугують обрядом посвячення молодиків у доросле життя. Вдягнути вбрання ведмедя або «дикої людини» — це спосіб «показати свою силу», каже Фреже. Із багатьох костюмів звисають важкі дзвони, символізуючи чоловічу снагу.

Виникає питання, чи вірять європейці — цивілізовані європейці, — що для забезпечення родючості землі, плідності худоби та народжуваності людей треба дотримуватися цих обрядів. Невже вони справді вважають, ніби костюми й ритуали здатні відігнати зло і покласти край зимі? «Вони всі знають, що не мали б так вважати», — каже Джеральд Крід, який досліджував традиції перевтілення у Болгарії. Сучасне життя їх переконує не вірити. Та все ж вони не відкидають можливості, що стародавні ритуали досі мають силу.

Шapль Фреже є майстром художньої фотографії, живе в місті Руан, Франція. Його остання книжка «Wilder Mann: The Image of the Savage» («Wilder Mann: Образ Дикуна») опублікована в 2012 році.

NATIONAL GEOGRAPHIC УКРАЇНА, КВІТЕНЬ 2013 РОКУ

(