Читанка

Юрій Макаров

Схоже, все дуже й дуже серйозно. Ті, на кого можна було покластися, втомилися. Активісти спускають обороти, волонтери перегорають, реформатори йдуть у відставку, добровольці розчаровуються.

( Read more... )

This entry was originally posted at http://robofob.dreamwidth.org/298037.html. Please comment there using OpenID.

http://tyzhden.ua/Columns/50/188249
Почнімо з того, що масштабів проблеми не знає ніхто. Ще раз, капслоком: НІХТО. Останній перепис населення проводився 15 років і 3 місяці тому: у попередню епоху, задовго до війни, двох Майданів і виходу на арену «покоління 91-го», тобто в зовсім іншій країні. Згідно з тим переписом ми мали трохи більш як 2/3 україномовних громадян і більш як 3/4 етнічних українців. Прибічники «русского мира», «спільного культурного простору» й свободи забивати болт на ближнього, навпаки, стверджують, що в побуті не більше ніж 40% співвітчизників послуговуються державною мовою, решта або російсько-, або суржикомовні. Це, так би мовити, крайні точки. Посередині окремі соціологи, які стверджують, що кількість україномовних коливається в межах 52–57%, причому точніше її виміряти неможливо, бо ті самі люди залежно від поточної суспільно-політичної драматургії віддають перевагу то одній, то іншій мові.