(no subject)

[robofob]

Україна Incognita:
"У захищену австро-німецькими багнетами Україну тисячами стікалися від громадянської війни в Росії поміщики, промисловці, банкіри, чиновники, офіцери. З їхнього середовища гетьман набирав собі високопрофесійні управлінські кадри. В його уряді виявилося семеро міністрів-кадетів: Ю. Вагнер, М. Василенко, С. Гутник, С. Завадський, І. Кістяківський, А. Ржепецький, М. Чубинський. За винятком М. Василенка, вони не були лояльними українській державності й не вважали, що Україна після двобою Антанти та Центральних держав залишатиметься самостійною. У спогадах П. Скоропадський різко характеризував своїх підлеглих — вихідців з кадетського середовища: «Великоросійські кола в Україні є нестерпними, особливо зараз, коли за час мого гетьманства туди зібралась мало не вся інтелігентна Росія: всі ховалися під моє крило, й до комічності жалюгідним є те, що ті ж самі люди рубали гілку, на котрій сиділи, прагнучи всіляко підірвати моє значення замість того, щоб зміцнювати його».
Незвично різкі в устах гетьмана вислови на адресу великоросійських кіл в Україні були обґрунтовані. «Союз государственного объединения», «Союз возрождения России» та інші подібні організації, котрі отаборилися у Києві, на початку листопада вислали делегацію до Ясс — тимчасової столиці Румунії, куди прибули посли держав Антанти. Делегація звернулася до них із меморандумом, в якому переконувала союзників ввести свої війська в українські порти на заміну австро-німецьких гарнізонів, які втрачали окупаційний статус. Одночасно колишній російський міністр О. Кривошеїн, лідер кадетів П. Мілюков і царський посол у Відні М.Шебеко підготували в Яссах записку-інструкцію (безпосереднім автором якої вважався Мілюков) для російської делегації на Паризькій мирній конференції."

---

А Скоропадського ще не увінчали "Героєм України"? Неподобство!

Comments

[atejist]

Коли я випускався зі школи, Міносвіти в експериментальному порядку запроваджувало тести на екзаменах, і з усіх 6 я переживав лише за один - з історії. Не тому, що я історії не знав (знав-то добре), а тому, що регулярно конфліктував з учителем історії. Формально тести були анонімними, але хіба для спостережливого вчителя проблема розпізнавати почерки своїх учнів?

Конфлікти в нас були "комплексні", але одною з головних причин була моя схильність до націоналізму, котрої вчитель категорично не поділяв.

І от серед інших питань мені трапилась особистість Скоропадського і його роль у спробах України здобути незалежність. В досить грубій формі я написав, що Скоропадський не мав шансу на успіх, бо занадто великою мірою спирався на іноземців, причому саме на тих, котрі українцями сприймалися вороже. І от сидимо ми з друзями у шкільному вестибюлі, чекаємо результатів, аж раптом підходить до нас наш історик і з запитує мене: "Признавайся, писав у тестах *цитата з моєї відповіді*?!" Запитав він досить грізним тоном, а цитата була ... ну, не в науковому стилі. Тому я справді злякався й подумав, що мені капець. "Писав." "Кого мав на увазі?" "Так Скоропадського ж." "Молодець, тобі "відмінно"!"

Дуже яскравий спогад! :) І дивно, що зараз іще хтось звертає увагу на любов Скоропадського до одіозних "варягів". Хоча, якщо вже бути чесним, то я більше переймався німцями, з якими тривалий час ішла війна. Але суть та сама - намагання ствердитися в Україні за рахунок підтримки традиційними ворогами. Це навіть не питання моралі - це питання здорового глузду.

[robofob]

От іменно